87
100 поезій. До Чорного моря
Що бачить і відчуває солдат, коли світ довкола перетворюється на епіцентр війни?
Збірка «До Чорного моря» охоплює сто поезій Валерія Пузіка, написаних від 2020 до початку 2025 року. Вірші, народжені на Донеччині, Поділлі, Бессарабії та херсонських степах, передають емоційний стан військового, його прощання з рідними і втрату побратимів.
Ця поезія стає важливим свідченням українського досвіду війни, вписуючись у традицію воєнного мистецтва, що осмислює екзистенційні виклики.
📝 Опис товару: 100 поезій. До Чорного моря
Відомий український письменник, поет, художник, режисер і журналіст Валерій Пузік (нар. 1987 р.) нині служить у лавах Збройних Сил України. Він не лише документує події, а й передає емоційний стан людини, яка опинилася в епіцентрі бойових дій. Його творчість — важливе свідчення нашого часу. У збірці «До Чорного моря» представлено 100 поезій, викладених у хронологічному порядку — від 2020 до початку 2025 року. Уважний читач зможе простежити їхню географію: Донеччина, Поділля, Бессарабія, степи Херсонщини, Дніпрові пороги... Герої віршів — це солдати, які прощаються з рідними, втрачають побратимів, відчувають біль війни, але водночас зберігають людяність. Це жінки, що чекають коханих із фронту, пишуть їм листи, живуть між страхом і надією. Це матері, які оплакують синів, і діти, що ростуть під звуки сирен. Поезія без прикрас, без ілюзій — лише правда, сповнена болю. Однак є в ній і море. Як пам’ять. Як межа між минулим і майбутнім. Як точка повернення.
✨ Особливості та переваги
Унікальна поетична збірка українського письменника
Автор – Валерій Пузік, відомий митець
Передає емоційний стан та події
Ідеальний подарунок для поціновувачів літератури
Висока якість друку та оформлення
⭐ Відгуки покупців
Оцінка Mirava
Книга дуже сподобалася, поезія глибока та зворушлива. Трохи очікувала іншого формату, але зміст на вищому рівні.
Неймовірна книга! Валерій Пузік як завжди вражає своєю майстерністю. Читається на одному диханні. Обов'язково рекомендую!
❓ Поширені запитання
📖 Кому варто прочитати
Ця книга ідеально підійде для кількох категорій читачів. По-перше, для цінителів сучасної української лірики: ті, хто стежать за розвитком нової української поезії, знайдуть тут відлуння актуальних переживань та пошук нових смислів у знайомих образах. По-друге, для людей, що шукають розради в образах природи: читачі, для яких море є місцем сили, медитації та внутрішнього спокою, оцінять те, як автор переплітає морські пейзажі з людськими емоціями. По-третє, для тих, хто переживає досвід війни та розлуки: поезія Пузіка часто резонує з тими, хто знає ціну дому та відчуває крихкість буття, пропонуючи слова там, де панує мовчання. Нарешті, книга зацікавить естетів та візуалів: оскільки автор є також художником, його поезія сповнена яскравих образів, що сподобаються читачам, які люблять буквально бачити текст і цінують лаконічність та точність метафор у кожному рядку.
🎯 Ключові теми та символіка
Стихія моря як дзеркало душі
Море у цій збірці постає не просто як географічний об'єкт, а як жива істота, що здатна відчувати, пам'ятати та співпереживати. Автор використовує образи хвиль, солі та горизонту для опису складних внутрішніх станів людини — від штормового неспокою до штильової тиші. Це поетичне дослідження того, як зовнішній пейзаж стає частиною нашої внутрішньої анатомії. Кожен приплив у віршах приносить нові спогади, а кожен відплив ніби забирає зайвий біль, дозволяючи читачеві відчути ритм природи як ритм власного серця. Море стає метафорою свободи, яка залишається недоторканою навіть у найтемніші часи, даруючи відчуття масштабу, що перевищує людські страждання.
Пам'ять та збереження дому
Тема повернення до рідних місць та збереження пам'яті про них є центральною для автора. У світі, де звичні ландшафти змінюються через війну, поезія стає способом зафіксувати «своє» море, зберегти його унікальний запах і колір у словах. Це спроба відтворити втрачену гармонію через поетичне слово, де море виступає символом вічності, що стоїть над часом і руйнуваннями. Автор фіксує деталі, які здаються незначними, але саме вони складають фундамент нашої ідентичності. Це лірика про те, як важливо не дати морю всередині нас висохнути, і як пам'ять про берег стає якорем, що тримає людину на плаву в океані невизначеності.
Людина на межі світів
Поезії досліджують стан людини, що перебуває на межі — між війною та миром, між минулим та майбутнім, між суходолом і водою. Море тут слугує природним кордоном, де закінчується звичний світ із його тривогами і починається нескінченність. Це лірика про пошук точки опори в мінливому світі, про важливість простих речей — світла маяка, тепла піску чи звуку прибою, які допомагають залишатися собою. Автор підкреслює крихкість людського життя на тлі вічної стихії, водночас наголошуючи на незламності духу тих, хто продовжує бачити красу навіть крізь призму болю. Це поезія межі, де кожен вірш — це крок до розуміння своєї ролі у великому всесвіті.
💬 Цитати з книги
«Море завжди знає, як мовчати разом із тобою, коли слова стають заважкими для повітря.»
— Про емоційну глибину та пошук спокою у стихії
«Кожна хвиля — це лист, написаний сіллю на березі нашої пам'яті, який ми вчимося читати заново.»
— Метафора зв'язку між досвідом минулого та сьогоденням
«Ми повернемося до води, щоб змити з облич пил доріг і залишити в піску все, що не варто брати у майбутнє.»
— Тема надії на очищення, зцілення та повернення додому
📜 Історичний контекст
📚 Глосарій
- Ветеранська література
- Корпус творів, написаних учасниками бойових дій, що відображають їхній унікальний досвід, травми та переосмислення цінностей.
- Мариністика
- Жанр у мистецтві та літературі, присвячений зображенню моря, морських пейзажів та життя, пов'язаного з водною стихією.
- Верлібр
- Вільний вірш, який не має рими та суворого метра, де ритм створюється інтонаційною єдністю рядків.
- Метафора
- Художній засіб, що полягає в переносі ознак одного предмета на інший на основі подібності для створення нового образу.
📔 Запитання для роздумів
- Які спогади викликає у вас образ моря і як вони впливають на ваш теперішній емоційний стан?
- Якби ви могли написати листа до великої стихії, про що б ви розповіли Чорному морю сьогодні?
- Які символи у вашому житті є незмінними орієнтирами, подібними до світла маяка в тумані?
- Як змінилося ваше сприйняття поняття «дім» та «безпека» за останні роки?
- У чому ви знаходите внутрішню тишу, коли навколо вирує життєвий шторм або невизначеність?
