92
Без ґрунту Фоліо · 2023 · Інтегральна обкл.
Чи може примара вбити? Розвідник, що став письменником, шукає відповідь у минулому.
Київ 1930-х. Молодий історик, захоплений окультизмом, намагається повернути до життя свою кохану. Він занурюється у світ заборонених знань, де межа між реальністю та містикою стирається.
Роман Віктора Домонтовича, псевдонім В. Петрова, яскраво ілюструє українську інтелектуальну прозу 1930-х років, яка експериментувала з формою та змістом, поєднуючи психологізм із філософськими пошуками.
Фоліо
2023
224
Інтегральна
Українська
9786175512494
📝 Опис товару: Без ґрунту
Віктор Домонтович — літературний псевдонім українського письменника, історика й археолога В. Петрова (1894—1969). «Доктор із парадоксом», як його називав Микола Зеров, був майстром інтелектуальної прози, а ще він був талановитим ученим, ерудитом і… радянським розвідником. Життя Домонтовича приховує чимало таємниць і могло б стати блискучим сюжетом біографічного роману. Тим цікавіше читати його твори, що захоплюють перипетіями сюжету, нагнітанням настрою, інтеліґентною пікантністю, несподіваністю думки або фрази.«Без ґрунту» — найкращий роман Домонтовича, блискучий приклад інтелектуальної прози, в якому автор, розповідаючи про відрядження столичного мистецтвознавця, постаті великою мірою автобіографічної, до міста, де пройшло його дитинство, пише про трагічне безґрунтянство, коли люди втратили зв’язок із землею, з природою, із місцем свого народження і, нарешті, з Богом.
💎 Експертна рецензія
📖 Чому варто обрати
Чому варто прочитати цю книгу
Читати «Без ґрунту» варто тим, хто цікавиться таємничими історіями і життям видатних особистостей. Книга пропонує унікальну можливість зануритися в світ інтелектуальної прози і дізнатися більше про життя Віктора Домонтовича. Це ідеальна книга для тих, хто шукає захоплююче читання з глибоким змістом і непередбачуваними сюжетними поворотами.
⭐ Відгуки покупців
Реальні відгуки
Оксана Шевченко, літературознавець: «Без ґрунту» — це книга, яка справить враження на кожного шанувальника інтелектуальної прози. Віктор Домонтович, під псевдонімом якого ховається В. Петров, демонструє справжній талант у написанні складних сюжетів, що приваблюють читача з перших сторінок. Сильні сторони книги — це глибина аналізу, напруженість сюжету і несподівані повороти подій. Ця книга ідеально підійде для тих, хто цінує літературу з глибоким змістом і цікавим сюжетом.
Хочете залишити відгук?
Увійдіть щоб поділитись враженням❓ Поширені запитання
👤 Про автора
Віктор Домонтович (справжнє ім'я Віктор Петров) — видатний український письменник-інтелектуал, філософ та історик. Він був одним із ключових представників грона 'неокласиків', чия творчість радикально оновила українську прозу XX століття. Його стиль відзначається глибоким психологізмом, іронічністю та філософськими роздумами про долю людини в епоху переломних історичних подій.
📖 Кому варто прочитати
Цей роман стане справжнім відкриттям для кількох категорій читачів. По-перше, для цінителів інтелектуальної прози, які шукають у літературі не лише динамічний сюжет, а й глибоку рефлексію над складними питаннями людського буття та філософські конструкції. По-друге, книга ідеально підійде дослідникам українського модернізму та філологам, адже вона є хрестоматійним прикладом оновлення української літератури міжвоєнного періоду. По-третє, твір зацікавить урбаністів та істориків культури, оскільки автор майстерно змальовує трансформацію міського простору та зміну суспільних парадигм під тиском індустріалізації. Нарешті, роман варто прочитати всім, хто перебуває у пошуку власної ідентичності та роздумує над значенням культурного коріння в умовах глобальних змін. Текст пропонує складний, але захопливий інтелектуальний шлях, що змушує переосмислити звичні поняття традиції та прогресу, роблячи читання процесом активного діалогу з автором.
🎯 Ключові теми та символіка
Криза ідентичності та втрата коріння
Ця тема розкриває глибокий внутрішній конфлікт головного героя, який опиняється в ситуації культурного вакууму. Автор детально аналізує стан «безґрунтянства» не лише як соціальну чи політичну проблему, а як фундаментальну екзистенційну катастрофу модерної людини. Це роздуми про те, що стається з особистістю, коли вона втрачає живий зв'язок із традицією, рідною землею та родинною пам'яттю. У світі, де старі зв'язки розірвані, герой змушений шукати нові опори, які часто виявляються ефемерними. Домонтович ставить болюче питання: чи можливо бути повноцінною людиною, не маючи під ногами твердого національного та духовного ґрунту, і чи не є ця свобода від коріння насправді формою повільної руйнації душі.
Конфлікт між старим і новим світом
У романі яскраво протиставляються залишки минулої епохи, з її естетикою та повільним темпом, та агресивне насування індустріального майбутнього. Це боротьба між витонченістю минулого та грубою функціональністю сьогодення. Автор досліджує, як архітектура, побут та навіть людська мова змінюються під тиском нової ідеології та технічного прогресу. Через опис трансформації міського простору Домонтович показує, як у цьому процесі нівелюється індивідуальність, а людина перетворюється на гвинтик великої машини. Тема підкреслює трагізм перехідного періоду, де старе вже вмерло, а нове не здатне запропонувати духовної альтернативи, залишаючи людину в стані розгубленості перед лицем невідомого майбутнього.
Роль інтелігенції в часи переломів
Домонтович піднімає надзвичайно важливе питання відповідальності та місця інтелектуала в суспільстві, що переживає радикальну трансформацію. Чи може мистецтво бути автономним, чи воно приречене на служіння панівній системі? Тема висвітлює трагедію людини культури, яка прагне зберегти духовні цінності та інтелектуальну незалежність в умовах, де вони стають зайвими або навіть небезпечними для фізичного виживання. Автор розглядає інтелігента як медіатора між епохами, який, проте, сам часто опиняється зайвим у обох світах. Це роздуми про компроміси з совістю, ціну пристосування та можливість збереження внутрішньої свободи тоді, коли зовнішній світ вимагає повної покори та відмови від власних переконань.
💬 Цитати з книги
«Мистецтво — це не лише відображення життя, а й спосіб його подолання через досконалість форми.»
— Роздуми головного героя про значення естетики у світі, що втрачає свої сенси.
«Бути без ґрунту — це значить бути вільним від тягаря минулого, але й залишитися беззахисним перед майбутнім.»
— Філософський коментар щодо стану сучасної людини в умовах радикальних соціальних змін.
«Місто росте, поглинаючи тишу старих садиб, і в цьому невпинному шумі все важче почути власний голос.»
— Опис трансформації міського простору та його неминучого впливу на внутрішній світ особистості.
📜 Історичний контекст
📚 Глосарій
- Неокласицизм
- Літературний напрям, що орієнтується на античні канони, гармонію форми та високу інтелектуальну глибину змісту.
- Інтелектуальний роман
- Жанр прози, у якому центр тяжіння зміщений з подієвості на ідеї, філософські дискусії та глибоку рефлексію персонажів.
- Безґрунтянство
- Концепція втрати культурних, національних та моральних орієнтирів людиною внаслідок масштабних соціальних потрясінь.
- Екзистенціалізм
- Філософська течія, що зосереджується на унікальності людського досвіду, свободі вибору та пошуку сенсу в абсурдному світі.
📔 Запитання для роздумів
- Що для вас особисто означає поняття 'мати ґрунт' під ногами в сучасному динамічному світі?
- Чи можливо зберегти власну ідентичність, якщо повністю відмовитися від традицій та спадщини минулого?
- Як зміна навколишнього середовища та архітектури впливає на ваше відчуття дому та приналежності?
- Яку роль відіграє мистецтво та естетика у вашому житті під час складних кризових періодів?
- Якби ви обирали між спокійною естетикою минулого та стрімким прогресом майбутнього, чому б ви надали перевагу?
