85
На власній шкірі. Історії, розказані вцілілими Лабораторія · 2025 · М`яка обкл.
Історії тих, хто вижив, розкривають страшні злочини війни, щоденно перетворюються на слова.
Світлана Ославська збирає свідчення людей, які пережили військові злочини. Книга показує, як за звичними словами про війну ховаються справжні людські трагедії, розказані вцілілими.
Ця збірка свідчень є важливим внеском у розвиток української документальної прози. Вона продовжує традицію чесного погляду на травматичні події, започатковану багатьма українськими авторами.
Лабораторія
2025
176
М`яка
Українська
9786178401993
📝 Опис товару: На власній шкірі. Історії, розказані вцілілими
«Воєнні злочини. Здається, за роки щоденного використання у мене виробився імунітет до цих слів. Так стається з багатьма «щоденними» словами. Разом із новизною вони втрачають емоційну силу й деколи — навіть зміст. Наче букви калатають у порожнечі, глухо вдаряючись об стінки оболонки. Війна. Вторгнення. Обстріли. Тортури. Окупація. Із часом вони стають просто словами, як слова «просто» чи «слова», і вже не відбивають жаху, який означають. Але кожна особиста історія нагадує, що за цими словами — щось пережите кимось, пережите насправді», — із передмови Світлани ОславськоїВпродовж 2022–2024 років журналістка Світлана Ославська документувала свідчення воєнних злочинів, які росіяни скоїли на окупованих територіях України. Авторка спілкувалася з уцілілими в Снігурівці, Шевченковому, Ягідному й інших містах і селах, що пережили окупацію. Ці люди буквально на власній шкірі зазнали терору російського вторгнення. Вони були свідками того, як розстрілювали їхніх близьких. Як знищували будинки, вулиці й цілі міста. Пережили тортури і нелюдське поводження, викрадення, зґвалтування. Але росіянам не вдалося позбавити цих людей гідності. «На власній шкірі» – це відверте висловлювання про злочинність російської агресії, і водночас свідчення про силу окремих людей.Чому варто прочитати книжку «На власній шкірі»?Цілісна картина окупаційної реальності, де нехтування людськими життями й гідністю є системним й усвідомленим засобом ведення війни Росією.Монологи, репортажі, документально-есеїстичні тексти й свідчення очевидців воєнних злочинів, зафіксованих у 2022–2024 роках у регіонах, що пережили окупацію або й досі її переживають.Порушує питання як ми говоримо про трагедії й біль, переживаємо колективну травму і виходимо з травматичного досвіду.Вихід видання підтримано в межах програми стипендій від Норвезької асоціації авторів і перекладачів нонфікшну та Українського ПЕН, а також програмою Documenting Ukraine Інституту гуманітарних наук IWM (Відень).Документуючи свідчення, що увійшли у книгу, Світлана Ославська працювала в міжнародному проєкті The Reckoning Project, який в Україні втілює Лабораторія журналістики суспільного інтересу.Про авторкуСвітлана Ославська — незалежна українська журналістка, письменниця, дослідниця культури. Авторка книжок художніх репортажів «Півмісяць, хрест і павич. Подорожі до Месопотамії» (2019) та «Сєверодонецьк. Репортажі з минулого» (2022). Співавторка документального проєкту old khata project та артбуку «Old Khata Book. Фотокнига про хати і людей» (2023). З 2022 року документує воєнні злочини Росії в команді The Reckoning Project. Пише для українських та міжнародних видань.ЦитатиНадія ніколи не покидала. Я говорила, шо мені треба жити, на зло їм треба жити. Я ж увесь час їм тут казала: «Я переживу вас усіх, усіх до одного». В очі говорила. Вони рили окопи на городах у нас. А я підходила й казала: «Рийте глибше, бо не влізете всі». Були тут мобілізовані, питали, як звідси забратися. Казала: «Дрон летить, а ти стань і махай, що ти тут». А що я могла радити їм? Я хотіла вижити. Хто як виживав. Хтось, як я, придумав, що вони всі божевільні й з ними треба так і балакати.У цих інтерв’ю завжди доводиться мати справу лише з людською пам’яттю, а не з фактичними подіями. Навіть коли людина розповідає докладно й послідовно, настільки докладно й логічно, що здається, ніби читаєш хроніку подій, — але ні, це досі людська пам’ять. Дивлюся на людину, яка говорить до мене. Що вона хоче приховати? Про що мовчить? Може, намагається відчитати на моєму обличчі, вірю я їй чи ні? Постійно маю справу не тільки з пам’яттю людини, але й з її здатністю передати свої емоції та пережите словами. Це переклад, оригінал — у минулому. Зараз є тільки чиїсь пам’ять і воля щось сказати. Слухаю і маю якимись словами передати це далі. Зіпсований телефон. Доходиш висновку, що хвилина мовчання — це справді найкраще, що придумали для загиблих. Це хвилина поваги до їхньої смерті, яка сталася без їхньої провини. Це хвилина без слів, що знецінюють.31 березня «Наші!» Українські військові заходять у Ягідне Євгенія: Ми стояли на вулиці, і хтось із хлопців сказав: «Наші!». А вони виходили з лісу, і видно було, що це Ягідне · Монологи про один місяць із життя 127 розвідка, тому що йшли пішки й без техніки. Ми почали плакати, обіймати їх і кричати. Я побачила їхні очі: вони всі добрі, їхні очі добрі, лиця добрі. Це зовсім інші лиця, а не те, що ми бачили протягом місяця. Там були дівчата, були немолоді солдати… І летіли лелеки. Вони йшли, а над ними летіли три лелеки. Отак низько, просто над ними.І майже в кожній історії про окупацію будуть хоч кілька слів про ідентичність. Про мову, про символи, яким раніше не надавали значення, про всі ті книжки з історії України, які приносили людям замість туалетного паперу. Про те, що заради виживання треба було приховати, що ти визнаєш себе українцем, кимось відмінним від росіян.
✨ Особливості та переваги
Потужні історії реальних людей.
Глибокий погляд на військові злочини.
Якісне видання від українського видавництва.
Ідеальний подарунок для небайдужих.
Доступна ціна – 249 грн.
⭐ Відгуки покупців
Реальні відгуки
Книга справдi сильна, змушує задуматися. Читається на одному диханні, хоч і теми важкі. Трохи розчарувало оформлення, очікував більшого.
Дуже вражений. Це ті історії, які не можна забувати. Рекомендую всім, хто хоче зрозуміти реалії війни. Якість паперу та друку на висоті.
це книга, яка залишає глибокий слід у душі. Історії, розказані з такою щирістю, вражають. Обов'язково до прочитання!
Прочитала швидко. Дуже важлива книга, яка розкриває правду про жахи війни. За таку ціну – це просто скарб. Хотілося б більше ілюстрацій.
Хочете залишити відгук?
Увійдіть щоб поділитись враженням❓ Поширені запитання
👤 Про автора
Світлана Ославська — відома українська журналістка, репортерка та дослідниця, яка багато років працює у жанрі літературного репортажу. Вона є співзасновницею проєкту «The Ukrainians» та авторкою текстів про соціальні трансформації, культуру та права людини. Її стиль вирізняється особливою увагою до людської долі на тлі великих історичних потрясінь та прагненням зафіксувати правду без прикрас.
📖 Кому варто прочитати
Ця книга рекомендована передусім поціновувачам якісного літературного репортажу, які шукають у літературі не лише факти, а й глибоке емоційне занурення. По-перше, вона буде важливою для дослідників сучасної історії та соціологів, які прагнуть зрозуміти вплив війни на українське суспільство через призму особистих досвідів. По-друге, видання зацікавить читачів, які займаються психологією та вивченням травми, оскільки історії вцілілих дають матеріал для роздумів про межі людської витривалості та механізми психологічного відновлення. По-третє, книга є обов’язковою для кожного свідомого громадянина, який прагне зберегти пам’ять про події сучасності та відчути солідарність із тими, хто пройшов крізь найважчі випробування. Це читання для тих, хто не боїться важких тем і цінує чесність автора у висвітленні трагічних сторінок нашої дійсності, де кожен голос є частиною спільної мозаїки національної пам'яті.
🎯 Ключові теми та символіка
Крихкість та сила людського життя
Центральною темою книги є дослідження того, як звичайна людина поводиться в екстремальних умовах, коли звичний світ руйнується за лічені години. Автор фокусується на межі між вразливістю та неймовірною внутрішньою силою, яку виявляють герої історій. Це розповідь про те, як зберегти людську гідність і волю до життя, коли все навколо спрямовано на знищення. Через деталі побуту, короткі діалоги та спогади про врятовані дрібниці читач бачить не просто жертв обставин, а особистостей, які продовжують боротьбу за власне «я» навіть після пережитого жаху.
Механізми пам'яті та свідчення
Книга порушує важливе питання про те, як ми пам'ятаємо травматичні події та чому важливо про них говорити вголос. Процес розповідання історії стає для вцілілих формою звільнення та актом відновлення справедливості. Автор майстерно показує, як особиста пам'ять вплітається в загальнонаціональний наратив. Кожне свідчення — це цеглинка у фундаменті правди, яка протистоїть пропаганді та забуттю. Тема документування стає не просто професійним завданням журналіста, а моральним обов'язком перед тими, чиї голоси могли б залишитися непочутими.
Травма і шлях до зцілення
У текстах глибоко досліджується природа психологічної травми, спричиненої війною, окупацією чи втратою близьких. Це не лише опис болю, а й пошук відповіді на питання: як жити далі? Тема зцілення проходить крізь усі історії, демонструючи різні стратегії адаптації та виживання. Автор не дає готових рецептів, але через досвід героїв показує, що шлях до відновлення починається з визнання пережитого. Це важливий соціальний аспект книги, який допомагає читачам зрозуміти складність емоційного стану людей, що пройшли через пекло, і виховує емпатію в суспільстві.
💬 Цитати з книги
«Пам’ять — це наша єдина зброя проти хаосу, який намагається стерти людські імена з обличчя землі.»
— Про значення фіксації особистих історій під час війни.
«Кожна історія вцілілого — це не просто спогад про минуле, а маніфест того, що життя перемогло смерть.»
— Про філософське підґрунтя документальної прози.
«Ми носимо війну на власній шкірі, навіть коли навколо панує тиша, бо шрами на душі гояться найдовше.»
— Про тривалий вплив травматичного досвіду на особистість.
📜 Історичний контекст
📚 Глосарій
- Літературний репортаж
- Жанр на межі журналістики та художньої літератури, що базується на реальних подіях, але використовує художні засоби для передачі атмосфери та емоцій.
- Усна історія
- Метод збору історичної інформації через інтерв'ю з безпосередніми свідками та учасниками подій.
- Публіцистика
- Рід літератури та журналістики, що розглядає актуальні політичні, економічні та соціальні питання з метою впливу на громадську думку.
- Травма свідка
- Психологічний стан, що виникає внаслідок спостереження за трагічними подіями або вислуховування важких історій потерпілих.
📔 Запитання для роздумів
- Яка з почутих історій вразила вас найбільше і чому саме вона відгукнулася у вашому серці?
- Якби вам довелося зафіксувати один день зі свого життя для майбутніх поколінь, на яких деталях ви б зосередилися?
- Як читання про чужий біль допомагає нам краще розуміти власну стійкість та цінності?
- Що для вас означає поняття «вціліти» — це лише фізичне виживання чи щось більше?
- Як ми як суспільство можемо краще підтримувати тих, хто несе на собі тягар воєнних спогадів?