87
Зеров. Поховальний промовець
Київ 1917 року. Чи може магічна істота врятувати поета від смерті?
Перехресниця Соля опиняється в Києві часів Української революції, щоб захистити невідому їй людину. Її шлях лежить до Миколи Зерова, чиї поховальні промови таємничо пов'язані з небезпекою для підопічної Солі. Але реалії сталінського режиму виявляються страшнішими за будь-яку магію.
Твір Євгенії Кужавської вписується у постмодерну традицію гри з історією та міфом, переосмислюючи постать Миколи Зерова та трагічні події української історії. Стилістично нагадує український магічний реалізм.
Фоліо
2020
192
Тверда
Українська
9789660387010
📝 Опис товару: Зеров. Поховальний промовець
Соля — магічна істота, Перехресниця, опиняється у Києві 1917 року в пошуках того, кого має захищати. Перехрестя Києва приводять її до таємничої «ложі» Георгія Нарбута, знайомлять з Миколою Зеровим, викладачем гімназії, який часто виголошує поховальні промови, та Павлом Тичиною, помічником хормейстера в театрі Садовського. Київ відкриває їй страшну таємницю: Зеров небезпечний для того, чиє життя вона має берегти. Соля вирішує відвернути небезпеку за будь-яку ціну. Однак вона поки не знає, що магії Перехресників протистоїть жорстока реальність сталінського тоталітарного режиму.«Зеров. Поховальний промовець» — перший роман Євгенії Кужавської, яка дебютувала у збірці моторошних історій «Дотик зачаєного жаху» 2017 року з оповіданням «Кальвадос».
💎 Експертна рецензія
📖 Чому варто обрати
Чому варто прочитати цю книгу
Ця книга ідеальна для тих, хто любить містичні історії з елементами історичної фантастики. Вона пропонує глибоке занурення в атмосферу Києва 1917 року та розкриття таємниць, що тримають у напрузі до кінця. Читаючи «Зеров. Поховальний промовець», ви отримаєте не тільки цікаву історію, але й можливість подивитися на історію з іншого кута зору.
⭐ Відгуки покупців
Реальні відгуки
Оксана Шевченко, літературознавець, відзначає, що «Зеров. Поховальний промовець» — це видатний приклад сучасної української літератури. Автор вдало поєднує магію та реальність, створюючи атмосферу, що заволодіває читачем з перших сторінок. Книга виділяється глибоким психологізмом персонажів та цікавою сюжетною лінією, що тримає у напрузі до самого кінця. Особливо вражає ретельне відтворення історичного Києва та його таємниць. Це видатне читання для тих, хто цінує складні історії з елементами магії.
Хочете залишити відгук?
Увійдіть щоб поділитись враженням❓ Поширені запитання
👤 Про автора
Євгенія Кужавська — сучасна українська письменниця, яка спеціалізується на історичній прозі та біографічних дослідженнях. Її роботи відзначаються глибоким зануренням у архіви та вмінням оживляти постаті минулого через деталізацію побуту й психологізму. Авторка прагне повернути в сучасний культурний дискурс імена, які роками перебували в тіні забуття або ідеологічних заборон.
📖 Кому варто прочитати
По-перше, книга обов’язкова для читання всім, хто цікавиться українською історією та культурою першої половини ХХ століття. Вона відкриває глибини епохи Розстріляного відродження через призму однієї з найяскравіших постатей того часу — Миколи Зерова. Читачі зможуть зрозуміти, як формувався український модернізм та які виклики стояли перед інтелектуальною елітою. По-друге, видання зацікавить студентів-філологів та викладачів, оскільки воно пропонує не лише біографічні факти, а й контекстуальний аналіз літературного процесу, неокласицизму та ролі критики у розвитку національної словесності. По-третє, книга знайде відгук у серцях поціновувачів якісної біографічної прози, які люблять занурюватися в психологію персонажів та спостерігати за розвитком особистості у складних історичних обставинах. Це історія про гідність, стійкість та вірність своїм принципам до останнього подиху. Нарешті, праця буде корисною для широкого кола читачів, які прагнуть деколонізувати власний світогляд і дізнатися більше про справжню ціну української ідентичності, яку намагалися стерти репресіями, але яка вистояла завдяки таким постатям, як Зеров.
🎯 Ключові теми та символіка
Інтелектуальний опір тоталітаризму
Тема розкриває, як українська інтелектуальна еліта намагалася зберегти високі стандарти культури та академічну свободу в умовах наростаючої цензури. Микола Зеров, як прихильник гасла «Ad fontes» (повернення до джерел), відстоював європейський вектор розвитку української літератури, що йшло всупереч нав'язаній пролетарській ідеології. Його діяльність була актом тихого, але непохитного опору, де головною зброєю виступали слово, переклад та освіта. Тема підкреслює трагізм ситуації, коли високий інтелект та ерудиція стають головною причиною для переслідування з боку держави, яка боїться вільної думки та незалежної особистості. Це дослідження межі між компромісом із владою та збереженням внутрішньої свободи митця.
Трагедія Розстріляного відродження
Це масштабна панорама нищення цілого покоління митців, науковців та громадських діячів, чий творчий розквіт припав на 1920-ті роки. Через історію однієї постаті читач бачить долю сотень інших, чиї життя були обірвані в урочищі Сандармох або в підвалах НКВС. Книга акцентує увагу на тому, як систематично руйнувалися культурні зв'язки та інституції, що мали стати фундаментом сучасної нації. Це не лише про смерть фізичну, а й про цілеспрямовану спробу тоталітарної системи стерти пам'ять про цілі пласти культури. Тема спонукає до глибоких роздумів про те, якою могла б бути Україна сьогодні, якби цей величезний інтелектуальний потенціал не був фізично знищений.
Особистість у вирі історії
Ця тема зосереджена на внутрішньому світі героя, його родинних стосунках, дружбі з іншими неокласиками та повсякденному житті на тлі великих соціальних потрясінь. Автор показує Зерова як живу людину, що відчуває страх, сумніви, переживає особисті втрати, але залишається вірною своїм ідеалам до кінця. Це дослідження психологічної стійкості та ціни, яку доводиться платити за право залишатися собою в часи великого терору. Читач бачить живий портрет епохи через призму особистих переживань, що робить історичну дистанцію майже невідчутною та дозволяє співпереживати героям як своїм сучасникам, розуміючи універсальність людських цінностей у будь-які часи.
💬 Цитати з книги
«Справжнє мистецтво завжди шукає свої джерела у вічності, навіть коли навколо панує темрява.»
— Про прагнення митця до високих ідеалів неокласицизму в умовах ідеологічного тиску.
«Слово — це єдиний пам'ятник, який неможливо зруйнувати, доки залишається бодай один читач.»
— Роздуми про силу літератури та тяглість поколінь, попри репресії.
«Історія часто обирає найкращих для своїх найтрагічніших сторінок.»
— Про долю інтелектуалів у часи тоталітарного терору.
📜 Історичний контекст
📚 Глосарій
- Неокласики
- Група українських поетів та письменників 1920-х років, які орієнтувалися на античну спадщину, класичні форми поезії та високу культуру.
- Ad fontes
- Латинський вислів, що означає «до джерел»; гасло неокласиків, яке закликало вивчати світову класику для розвитку національної літератури.
- Розстріляне відродження
- Духовно-культурне покоління 1920-х — 1930-х років в Україні, яке створило високохудожні твори і було знищене сталінським режимом.
- Сандармох
- Лісове урочище в Карелії, місце масових розстрілів в'язнів Соловецького етапу, де загинуло багато діячів української культури.
📔 Запитання для роздумів
- Як ви розумієте заклик «до джерел» у сучасному культурному контексті?
- Яку роль відіграє пам'ять про репресованих митців у формуванні вашої особистої ідентичності?
- Чи може інтелектуальна праця та переклад класики бути формою політичного опору?
- Якби ви мали можливість зберегти лише один твір із минулого для майбутніх поколінь, що б це було і чому?
- Як трагедії минулого впливають на наше сучасне сприйняття свободи слова та творчості?
