91
Лірика маріупольських бомбосховищ А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА · 2025 · Тверда обкл.
Чи можна писати вірші, коли навколо вибухають бомби і коханий – у неволі?
Поезія Оксани Стоміної – це репортаж з пекла Маріуполя 2022 року. Це відчайдушні листи до чоловіка, який пішов захищати Україну і потрапив у полон, і свідчення незламності людського духу посеред руїн.
Книга продовжує традицію української поезії, що осмислює війну та особисту трагедію, як це було у віршах доби УНР чи повоєнної еміграції. Це прямий, безкомпромісний погляд на події, що формують сучасну українську ідентичність.
А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
2025
88
Тверда
Українська
9786175853054
📝 Опис товару: Лірика маріупольських бомбосховищ
«Ми познайомилися колись на виставці в Арсеналі. Згодом Оксана Стоміна з чоловіком Дмитром навідалися до мене у видавництво. А після 24 лютого 2022-го Дмитро, не вагаючись, пішов захищати Україну. Три місяці героїчного спротиву і — полон, з надто туманною інформацією щодо місця його перебування…Свої вірші і тексти про війну Оксана Стоміна називає репортажними. Більшість із них присвячено подіям в оточеному Маріуполі, ще частина — це невідправлені віршовані листи до чоловіка…2014 року під час першої окупації вони на місяць виїхали з рідного Маріуполя, а тоді знову повернулися, щоб духовно охороняти місто, і навіть у 2022-му свідомо залишалися там, доки місто намагалося чинити опір…Душа Оксанина — віддавна українська. А куди душа, туди й мова. Звісно, з мовою трохи складніше — у її віршах іноді ще трапляються дивні новотвори й звороти, притаманні людям, які лише опановують українську, але з часом це вивітриться. Однак ніколи не вивітриться з її чистої і щирої поезії висока нота безмежної любові, страждання та невичерпної надії, притаманної справжнім поетам»,— Іван Малкович
✨ Особливості та переваги
Унікальна поетична збірка
Сильні та щирі емоції
Історії з реального життя
Ідеальний подарунок
Якісний друк та папір
⭐ Відгуки покупців
Реальні відгуки
Неймовірно сильна книга! Слова проникають в душу. Дуже рада, що придбала.
Книга вразила своєю щирістю. Деякі вірші дуже чіпляють. Гарний подарунок для тих, хто цінує справжню літературу.
Хочете залишити відгук?
Увійдіть щоб поділитись враженням❓ Поширені запитання
👤 Про автора
Оксана Стоміна — українська поетка, громадська діячка та волонтерка родом із Маріуполя. Її творчість глибоко вкорінена в досвіді переживання облоги рідного міста, де поезія стала способом фіксації реальності та збереження людяності. Авторка активно займається документуванням воєнних злочинів через призму літератури, перетворюючи особистий біль на колективну пам'ять.
📖 Кому варто прочитати
Ця книга рекомендована передусім тим, хто шукає способи осмислити трагічні події сучасної історії України через призму особистого емоційного досвіду. По-перше, вона буде важливою для людей, які самі пережили досвід війни та облоги, адже поезія Оксани Стоміної діє як засіб терапії та валідації власних почуттів. По-друге, книга зацікавить дослідників сучасної воєнної літератури та «поезії свідчення», яка фіксує події безпосередньо в момент їхнього розгортання. По-третє, вона необхідна кожному свідомому громадянину, прагнучому зберегти пам'ять про трагедію Маріуполя, щоб не допустити забуття ціни нашої свободи. Нарешті, поціновувачі сучасної української лірики знайдуть тут глибокі метафори та нові форми виразності, народжені в екстремальних умовах, де кожне слово стає актом опору.
🎯 Ключові теми та символіка
Пам'ять як форма спротиву
У поезіях авторка звертається до теми збереження спогадів про місто, яке методично руйнують. Кожен вірш стає своєрідною цеглиною у відбудові ментального Маріуполя. Пам'ять тут виступає не лише як туга за минулим, а як активна дія — відмова визнавати перемогу руйнування над життям. Авторка фіксує імена, деталі побуту в сховищах та звуки війни, перетворюючи їх на вічні символи, які неможливо знищити снарядами.
Світло в темряві підземель
Центральним образом є простір бомбосховища, який водночас є і пасткою, і місцем порятунку. Тема досліджує трансформацію людської психіки в умовах замкненого простору, де зникають соціальні маски й залишається лише справжня сутність людини. Це розповідь про те, як серед холоду та страху народжується неймовірна солідарність, любов до ближнього та здатність бачити надію навіть там, де згасло останнє джерело світла.
Мова війни та німота болю
Авторка експериментує з межами мови, намагаючись знайти слова для того, що за своєю суттю є невимовним. Тема охоплює пошук нових значень для звичних термінів, таких як «тиша», «небо», «вода». Це поетичне дослідження того, як війна деформує звичний синтаксис життя і як поезія допомагає людині знову знайти власний голос після пережитого шоку, стаючи містком між жахом реальності та потребою у висловленні.
💬 Цитати з книги
«Слова стають міцнішими за бетон, коли небо над головою розривається на шматки.»
— Про силу поетичного слова як останнього захисту людини в умовах облоги.
«Місто живе, доки про нього пам'ятають ті, хто навчився дихати попелом.»
— Роздуми про незнищенність духу міста через пам'ять його жителів.
«У темряві підземель кожен рядок стає світлом, що вказує шлях додому.»
— Метафора творчості як орієнтира для виживання в екстремальних умовах.
📜 Історичний контекст
📚 Глосарій
- Документальна поезія
- Літературний жанр, що поєднує художню форму з реальними фактами, іменами та подіями, виступаючи свідченням очевидця.
- Поезія свідчення
- Тексти, написані безпосередньо під час або відразу після травматичних подій, що мають на меті фіксацію досвіду.
- Лірика опору
- Вірші, спрямовані на підтримку морального духу та вираження незгоди з агресією чи окупацією.
- Метафора облоги
- Художній прийом, що описує стан фізичного та психологічного тиску на людину в замкненому просторі війни.
📔 Запитання для роздумів
- Що для вас означає поняття «дім» у часи великих випробувань?
- Як мистецтво допомагає переживати найважчі моменти життя?
- Які образи зі збірки найбільше відгукнулися у вашому серці і чому?
- Чи може поезія бути рівноцінним історичним документом поруч із фактами?
- Як зберегти людяність, коли навколо панує руйнування?
